Pysanka. Ukrainian Easter Traditions

Arguably one of Ukraine’s most famous Easter traditions is their intricately decorated Easter eggs known as ‘pysanka’. The word pysanka comes from the verb pysaty, “to write”. Creating pysanka is an extremely complicated endeavor and they are usually created during the last week of Lent. The smoothest and best-shaped eggs are used to make pysanka. A stylus is often used to ensure and perfect the clean lines and intricate patterns on the eggs. Pysanka are given to friends and loved ones to represent the gift of life and are usually decorated to match the personality of the receiver.

One of the most popular and oldest pysanka legend tells of a young woman who was on her way home from the market in town. She had with her a jug of fresh water for her journey and a basket of eggs. On her way she met a stranger sitting on a rock. Thinking he must be a tired traveler, she offered him a drink of her water. When he handed the water back to her, she was surprised to see that he had wounds on his hands. The stranger said nothing but got up and went in the opposite direction of the young woman. When she arrived home, she uncovered her basket and discovered her eggs had been turned into beautiful pysanky. The stranger, of course, had been Jesus Christ, and that was the first Easter morning.

What is a pysanka?

Simply put, it is an Easter egg decorated using a wax resist (aka batik) method. Its name derives from the Ukrainian verb “pysaty,” meaning “to write.” (“Pysanka” is the singular form; “pysanky” is plural.)

But it is much more than that. Ukrainians have been decorating eggs, creating these miniature jewels, for countless generations. There is a ritualistic element involved, magical thinking, a calling out to the gods and goddesses for health, fertility, love, and wealth. There is a yearning for eternity, for the sun and stars, for whatever gods that may be.

The design motifs on pysanky date back to pre-Christian times–many date to early Slavic cultures, while some harken to the days of the Trypillians, my neolithic ancestors, others to paleolithic times. While the symbols have remained through the ages, their interpretation has changed, in an act of religious syncretism. A triangle that once spoke of the three elements, earth, fire and air, now celebrates the Christian Holy Trinity. The cross which depicted the rising sun is now the symbol of the risen Christ. Sun and star symbols once referred to Dazhboh, the sun god, and now refer to the one Christian God. And the fish, which spoke of a plentiful catch and a full stomach, now stands in for Christ, the fisher of men. Even so, under this Christian veneer, there still lurk the berehynia and the serpent, the sun and the moon, the old gods, the old ways, and the old beliefs.

Pysanka and Traditions.

In the countless centuries that Ukrainians have been creating pysanky, many traditions have grown up around their creation, sharing, and talismanic uses.

The customs described here were followed closely throughout Ukraine in the pre-Modern era, i.e. up until perhaps the mid-19th century, and continued to be practiced in some regions until after WWII. They are rarely practiced today in their original forms, although some continue to be honored in Ukrainian villages.

Why did these traditions change?

With the coming of science and technology and a more modern world, folk life began to change, as beliefs in magic and the supernatural diminished. The old ways were viewed as mere superstition, and were either forgotten, or followed in part, even as their talismanic and supernatural underpinnings were forgotten. Most people simply no longer believed in demons and evil spirits, nor in the magical properties of eggs.

Another factor pushing change was the commercialization in the 1800s of pysankarstvo in some regions of Ukraine. While most people continued to create pysanky for their own use, others began creating them for sale, not just to neighbors, but also for markets in neighboring cities and countries. Foremost among the commercial pysankary were the Hutsuls, who sold their wares in Ukraine and in nearby areas of the Austro-Hungarian empire.

In the twentieth century, in eastern and southern Ukraine, religion and national identity were suppressed as formal policy by the USSR. Pysankarstvo died out in many regions altogether, as it was viewed as a religious practice, unlike folk painting, embroidery and woodworking, which were not only allowed to continue to be practiced but were actively commercialized and mechanized. (After WWII, when the USSR annexed western Ukraine as well, similar suppression of pysankarstvo and Ukrainian identity occurred there as well.)

And, most recently, pysankarstvo has been fully transformed into a fine art. Modern tools and dyes have taken over, and few people remember how to create traditional pysanky, much less the rituals involved with their creation. While a revival of the folk pysanka is occurring in Ukraine, many artists have taken up pysankarstvo and are creating beautiful, albeit miniature, works of pysanka art.

Have you already created your own piece of pysanka art this year?

Мабуть, однією з найвідоміших пасхальних традицій України є фантазійно прикрашені писанки, відомі як «писанка». Слово писанка походить від дієслова писати. Створення писанки – це надзвичайно складний процес, який зазвичай займає останній тиждень Великого посту. Для виготовлення писанки використовуються найгладкіші і якісніші яйця. Часто використовується стилус або писальце, щоб вдосконалити лінії та складні візерунки на яйцях. Писанку дарують друзям, рідним, коханим як подарунок життя, і зазвичай прикрашають відповідно до особистості одержувача.

Одна з найпопулярніших легенд розповідає про молоду жінку, яка поверталася додому з ринку в місті. Вона мала з собою глечик простої води для подорожі та кошик яєць. По дорозі вона зустріла незнайомця, який сидів на камені. Подумавши, що він, мабуть, втомлений мандрівник, вона запропонувала йому випити своєї води. Коли він повернув їй воду, вона з подивом побачила, що на руках у нього є рани. Незнайомець нічого не сказав, але підвівся і пішов у протилежний бік від молодої жінки. Прийшовши додому, вона відкрила свій кошик і виявила, що яйця у ньому перетворили на надзвичайні писанки. Незнайомцем, звісно, був Ісус Христос, і це був перший ранок Великодня.

Що ж таке писанка?

Простіше кажучи, це пасхальне яйце, прикрашене воском (він же батик). Його назва походить від українського дієслова «писаний», що означає «писати». («Писанка» — форма однини, «писанки» — множина.)

Але писанка це набагато більше, ніж просто яйце. Незліченні покоління українці прикрашали яйця, створюючи ці мініатюрні коштовності. Тут присутній ритуальний елемент, магічне мислення, заклик до богів і богинь про здоров’я, родючість, любов і багатство. Є прагнення до вічності, до сонця і зірок, до будь-яких богів.
Мотиви дизайну на писанках сягають дохристиянських часів – до ранніх слов’янських культур, деякі – з часів трипільців, наших неолітичних предків, інші – з часів палеоліту. У той час як символи залишалися тими ж впродовж віків, їхня інтерпретація змінилася в акті релігійного синкретизму. Трикутник, який колись говорив про три стихії, землю, вогонь і повітря, тепер має на увазі християнську Святу Трійцю. Хрест, на якому було зображено сонце, що сходить, тепер є символом воскреслого Христа. Символи сонця та зірок колись вказували на Дажбога, бога сонця, а тепер – про єдиного християнського Бога. А риба, яка говорила про рясний улов і ситий шлунок, тепер замінює символ Христа. І під цим християнським візерунком на писанці все ще ховаються берегиня і змія, сонце і місяць, старі боги, старовини і старі вірування.

Писанка та традиції

За незліченні століття, що українці розмальовували писанки, вони обросли багатьма традиціями.
Писанкові звичаї дотримувались по всій Україні в домодернову епоху, тобто, можливо, до середини 19 століття, а в деяких регіонах вони продовжували практикуватися аж після Другої світової війни. Сьогодні вони рідко практикуються в оригінальному вигляді, хоча деякі продовжують шанувати в українських селах.

Чому змінилися ці традиції?

З приходом науки і техніки та сучаснішого світу народне життя почало змінюватися, оскільки віра в магію та надприродне зменшилася. Старі способи вважалися просто забобонами, і їх або забули, або частково дотримувались, навіть коли були забуті їх властивості як талісманів та оберегів. Більшість людей просто більше не вірили ні в демонів і злих духів, ні в магічні властивості яєць.

Ще одним фактором, що підштовхнув до змін, була комерціалізація в 1800-х роках писанкарства в деяких регіонах України. У той час як більшість людей продовжували створювати писанки для власних потреб, інші почали створювати їх для продажу не лише сусідам, а й для ринків сусідніх міст і країн. Серед торговельних писанкарів першими були гуцули, які продавали свої вироби в Україні та прилеглих районах Австро-Угорської імперії.

У ХХ столітті на сході та півдні України релігія та національна ідентичність були придушені як формальна політика СРСР. У багатьох регіонах писанкарство взагалі вимерло, оскільки вважалося релігійною практикою, на відміну від народного розпису, вишивки та обробки дерева, які не лише дозволяли продовжувати, а й активно комерціалізували та механізували. (Після Другої світової війни, коли СРСР також анексував Західну Україну, подібне придушення писанкарства та української ідентичності відбувалося і там.)

А зовсім недавно писанкарство трансформувалось із народного у образотворче мистецтво. Сучасні інструменти та барвники взяли верх, і мало хто пам’ятає, як створювати традиційні писанки, а тим більше про ритуали, пов’язані з їх створенням. Поки в Україні відбувається відродження народної писанкарства, багато митців зайнялися писанкарством і створюють чудові витвори писанкарства.

А ви вже розмалювали писанки до Великодня?